Експресивна, феєрична, єдина і  неповторна, нестандартна, своєрідна, блискавична, незвичайна… Можна знайти ще купу епітетів, і всіх буде замало для того, аби розповісти про Катерину Степанівну Серажим, професора, доктора філологічних наук, викладачку Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Її важко не помітити і ще важче забути. Її однаково пам’ятають всі студенти: ті, хто просидів у неї на парах чотири роки, і ті, у кого вона зовсім не викладала. Катерина Степанівна постає у кількох іпостасях одразу, і от уже багато років не втомлюється поєднувати кілька ролей.

Викладацька діяльність

Катерина  Степанівна почала свою викладацьку  кар’єру зі школи. У своїй короткій біографії для сайту кафедри ВСР вона зазначає, що у віці 15 років попросила вчительку української літератури самостійно провести урок. Звідти все і почалося. Потім – закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, працювала у львівській школі №9 вчителем української мови та літератури. Потім отримала посаду асистента кафедри Видавничої справи та редагування в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова. В українській мові більше за все любить синтаксис, і може розповідати про нього годинами.

З 1994 року професорка працює у Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка на кафедрі Видавничої справи та редагування. Викладає текстознавство, літературне редагування, редакторські стратегії та інші профільні «редакторські» дисципліни.

Катерина Степанівна неодноразово повторює, що викладання – це її життя. Всі студенти сприймають її по-різному, але ніхто не лишається до неї байдужим. Її методика викладання – нестандартна: вона ніколи не читає лекцію з листочка або підручника. Теорія завжди щедро всипана різноманітними, актуальними прикладами. Домашні завдання – трохи громіздкі, але цікаві. Вона вчить своїх студентів так само тонко відчувати текст, осягати його «душу», шукати приховане. Готує справжніх фахівців, пам’ятає кожного студента та завжди слідкує і помічає, хто який шлях обрав по закінченню інституту. Ця жінка любить свою справу так, як тільки можна це любити. Вона опікується магістрами та аспірантами. До речі, щодо магістрів. У Інституті журналістики тільки нещодавно з’явилася магістратура зі спеціальності «Видавнича справа». До цього студентам пропонували вступати лише на журналістику. Катерина Степанівна багато разів згадувала про те, як студенти-випускники кафедри ВСР, відмінники, за власним бажанням відмовлялися від вступу на магістратуру. Мотивували це тим, що якщо вступлять на журналістику – стануть «чужими». «Краще вчитимемося на спеціаліста, але лишимося «вашими» – видавцями», – так відказували студенти. Для Катерини Степанівни це – найвища відзнака за її величезну працю.

Наукова діяльність

У її арсеналі безліч науково-методичних праць, більшість яких присвячено текстознавству. Текст – те, чим живе Катерина Степанівна, її «коронний номер», її родзинка. Вона розглядає текст як живий організм, і вміло розкладає його на молекули та атоми. Літери, слова, речення – це ніби «тіло» тексту. Проте, професорка вміє бачити і його «душу»: прихований зміст, авторські мотиви. Одна із найбільших та найвагоміших праць – «Текстознавство», над яким Катерина Степанівна працювала 7 років. Підручник побачив світ, а світ побачив підручник у 2009 році.

У студентів Катерина Степанівна асоціюється із такими поняттями, як «дискурс» та «патогенний текст». Це ті теми, яким вона приділяє особливу увагу. Вийшли друком видання «Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики)» К.: 2002 (2009), «Текстологія: елементи тексту і апарат видання» К.:1998, та багато іншого.

Окрім цього, Катерина Степанівна є авторкою численних навчально-методичних праць, монографій, авторефератів, дисертацій, та близько 80 наукових статей.

Громадська діяльність

Катерина Степанівна обіймає посаду профорга Інституту журналістики. Всі студенти пам’ятають її також за діяльністю колективів «Катруся» та «Калина». «Катруся» – етнографічний ансамбль, який виконує колядки, щедрівки, народні пісні. Виступають не лише у своєму інституті. «Калина» – літературно-мистецький гурт, який об’єднує тільки студентів кафедри ВСР і займається більше різноплановою діяльністю. «Калина» ставить п’єси, прозові твори, учасники гурту також виконують різноманітні народні пісні.

Професорка займається благодійністю: регулярно відвідує разом із студентами дитячий будинок «Оберіг» у місті Богуслав. Дітей вітають зі святами, купують їм подарунки, необхідні речі.

Не лишається без уваги і Лук’янівське кладовище, на якому Катерина Степанівна разом зі студентами прибирає закріплений за Інститутом сектор. Вони дбають про занедбані могили: забуті, або такі, за якими вже просто немає кому доглядати. Часто доводиться прибирати місця, де поховані відомі люди. Так, навіть про всесвітньовідомих особистостей іноді забувають після смерті, нажаль.

Жінка-блискавка

Існує думка, що давньоримський полководець  Юлій Цезар умів робити одночасно кілька справ: читати, писати, вести розмову… Катерина Степанівна Серажим – людина, яка по життю вміло поєднує вміння займатися кількома справами, і кожна із них – завжди вдала. Викладання,  наукова діяльність, благодійність, музична творчість – все це її заслуги.

Про себе вона говорить: «Я – неповторна, фейерична жінка». І це – правда. Чесно кажучи, першокурсники, які вперше приходять на її лекцію, часто навіть лякаються: не всі очікували побачити стільки експресії й енергії в одній людині. Проте, з часом починаєш звикати, і розумієш, що такого ти не побачиш на жодній парі. Кожна лекція – ніби маленька вистава, сповнена почуттів, емоцій, яскравих прикладів, життєвих історій. Всі студенти можуть підтвердити, що існують пари, на яких часто хочеться спати, бо так нудно. Але тут – не заснеш. Тут не можна відірвати очей до останньої хвилини, тут запам’ятовується все, що говорить ця викладачка. «Я повністю відверта із вами, завжди. Я ніколи не граю»,- каже Катерина Степанівна. І це так і є.

Олександра  ГОРЧИНСЬКА

Наше  знайомство з Катериною Степанівною  Серажим розпочалося на першому році навчання. Тоді наш курс, ще такий юний та зелений, зовсім не очікував побачити такого викладача, як Катерина Степанівна, адже про себе вона відразу ж сказала: «Я – неповторна та феєрична жінка». Наступні пари повністю підтвердили її слова, адже незвичний підхід до методики викладання вчив нас мислити самостійно, аналізувати та шукати раціональне вирішення того чи іншого питання. Багато викладачів нехтують цим, невибагливо диктуючи матеріал з підручника, не вважаючи за мету навчити студентів насамперед умінню думати, хоча саме це є передумовою формування свідомої особистості. Наш курс видавців і редакторів вивчав дисципліну «Текстознавство», і Катерина Степанівна знайомила нас із такими дивними для колишніх школярів поняттями як «дискурс» і «патогенний текст».

Відтоді Катерина Степанівна більше не розлучалася  з нашим курсом. Професорка не лише читала нам лекції та проводила семінари, вона давала нам безцінні життєві уроки. Не пригадується лекція, яка б обійшлася без поради чи історії, що навчає моральним істинам, – кожна пара Катерини Степанівни емоційно насичена, сповнена турботою. Не раз викладачка повторювала нам фразу: «Хто хоче – шукає можливості, а хто не хоче – шукає причини». Такі зерна мудрості Катерина Степанівна посіяла в безліч студентських душ, які за роки студіювання мали нагоду навчатися в цієї по-справжньому унікальної жінки. Пізніше вона зорганізувала частину курсу в літературно-драматичний гурт «Калина», що виступав на інститутських заходах і дарував слухачам краплини прекрасного у вигляді класики української поезії.

У цьому й полягає відмінність  Катерини Степанівни від решти викладачів, які дійсно знають та люблять свій предмет, але не доносять його до студента так, щоб зацікавити, захопити його увагу. Адже лекція, сповнена прикладами з реального життя, насичена гумором та експресією, закарбовується в пам’яті та не лишає байдужим. Емоції, які наповнювали аудиторію на парах Катерини Степанівни, змушували думати не так, як зазвичай, змушували замислюватись над безліччю речей, які чомусь раніше лишались поза увагою. Пам’ятаю, як вона сказала: «…Коли я ще навчалась в університеті, викладачі, занурившись у свої записи, на лекціях не дивились, слухали ми, чи ні!.. Я цього дуже не любила». Експресивна, енергійна, вона тримала всю аудиторію у напрузі під час своїх лекцій, дивилась у вічі кожному студенту. Розповідаючи з захватом, захопленням та любов’ю до своєї дисципліни, вона змушувала нас забувати про час. Вона змушувала нас мислити. Звісно ж, така емоційна відвертість дивувала, та згодом, коли Катерина Степанівна у нас не викладала, мені почало цього бракувати, адже ніхто з викладачів не віддавав студентам стільки себе.

Також було незвичним дізнатись про  ту діяльність, якою Катерина Степанівна займається окрім викладання таких дисциплін, як літературне редагування, текстознавство, редакторський фах, термінознавство, політичний дискурс. Вона є керівником літературно-мистецького гурту «Калина», організатором благодійної роботи, пов’язаної з відвідинами дитбудинку «Оберіг» у місті Богуслав, куди Катерина Степанівна їздить разом зі студентами й допомагає тамтешнім вихованцям. Її обов’язком є ще й профспілка інституту, що піклується як про викладачів, так і про студентів, догляд за Лук’янівським цвинтарем, який регулярно приводять до ладу під орудою нашої викладачки… Окрім цього, Катерину Степанівну нагороджено орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, Нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти України», премією КНУ ім. Тараса Шевченка. Вона є експертом Вищої атестаційної комісії України та авторкою більше ніж 100 наукових праць, а з 2005 року стала професором Кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики.

Я знаю небагато людей, які можуть бути настільки відданими своїй роботі, але також знаходити час і можливість займатися необхідною та важливою діяльністю. Адже на все це вистачає снаги, сил, рішучості та душевного тепла! Такий ентузіазм і дивує, і захоплює: хіба може одна людина все це встигнути? Виявляється, може…

Отож, хочеться привітати Катерину Степанівну з ювілеєм та побажати їй успіхів  і натхнення, щастя та здоров’я.

Юліана  ВИШТАК, Юлія ВУСТІЛКА

Деталі:
Кізь Микола 4minutes@bigmir.net

З повагою,голова профбюро Інституту журналістики.

З повагою,голова профбюро Інституту журналістики.